Село Дубова розташоване по обох берегах середньої течії річки Ятрані (притока Синюхи), на відстані 20 км від м. Умань. Перші згадки про село датовані 1515 роком, а в документальних джерелах воно згадується з 1730 року. Назва Дубова, асоціюється з масштабними насадженнями дубових лісів, або хоча б просік. Навіть місцева легенда вказує на те, що поблизу дубового лісу, перші поселенці заснували осаду і назвали її Дубова. Але дубів – дерев родини букових, у цьому краї дуже мало. Ще за часів володарювання Уманщиною (у 17 ст.) магнатом Калиновським, а з 1726 р. Потоцьким, лісові угіддя зазнали величезного нищення задля поташу, який так дорого купували у Західній Європі.
З початку XIX століття монопольне володіння Потоцьких Уманщиною почало рушитись. За борги, які з'явились у ході будівництва «Софіївки», у 1808 році село Дубова було продане поміщику Теофілу Перетяткевичу, а з 1832р. за протекцією останнього, це село стає містечком. Тут раз на тиждень, у четвер, відбувався ярмарок, де збували свої товари ремісники (кравці, шевці, ковалі, тощо), єврейська громада утримувала монополію у сфері торгівлі хлібом і горілкою.
Містечко відігравало роль певного економічно-культурного центру для навколишніх сіл. Тут діяли православна церква, при ній церковно-приходська школа, дві синагоги, лікарня з одним лікарем та двома фельдшерами і одною «повивальною бабою», дві аптеки, три постоялих двори, дві казенні винні лавки, два водяні млини, вітряк, шість кузень, маслобойня, близько двадцяти бакалійних лавок. Потреби населення обслуговувала поштово-телеграфна станція, 2 цирульні, 4 кравецькі та швейні майстерні, одне фотоательє.
Після відміни кріпосного права з 1861р., містечко стало адміністративним волосним центром з дільничним поліційним управлінням та з одною, на всю волость, двокласною (п’ятирічною) школою.
У 1890р. до Умані проведено залізничну колію. Це сприяло збільшенню вивозу з України сільськогосподарських продуктів поміщицьких господарств. Зріс попит на пшеницю, худобу. Значні земельні угіддя Дубової почали засівати цукровим буряком для низки цукроварень, які збудували в цьому краї.
Завершуючи екскурс у минуле села Дубова, здійснений за допомогою сайту «Педагогічне краєзнавство» та інших джерел, неможливо обійти трагічні події, які пережило село після революції 1917 року – це єврейські погроми, голодомор та війна з фашистською Німеччиною.
Єврейські погроми відбулись зразу після селянського з’їзду в Умані, який відкрився 11 травня 1919 року. Оскільки селяни цієї округи були досить вороже налаштовані на спроби «окомунити» їх, червоній владі нічого не залишалось, як терміново закрити з’їзд і, більше того, – оголосити військовий стан, а делегатам запропоновано негайно роз’їхатися. Цього ж дня, вірішили «перевести стрілки» народного обурення.
Сигналом для кривавої різні став розстріл трьох уманських євреїв, 13 травня 1919 року. Наступного дня – все перенеслося вже саме на вулиці Дубового: тут і там жителі натикалися на бездиханні тіла місцевих євреїв. За кілька днів було винищено близько 2500 євреїв.
Свій внесок в занепад села внесли і голодомор 1932 – 1933 років, жертвами якого стали близько 500 жителів села, і війна 1941–1945 років.
У колишньому містечку, яким було село Дубова, в 1919 році проживало 2500 євреїв, а також – більше тисячі українців, росіян і поляків. Порівняно з 1918 роком, менш ніж за 100 років, кількість населення у селі скоротилась на 83,5 %, з 3550 до 589 осіб.
Те, що було в історії села, вже не зміниш. Але системні проблеми сталого розвитку, які знищують село і сьогодні – це виклик для сучасного покоління мешканців села та їх потенціальних партнерів, які зацікавлені у розвитку сільських територій.
Концепція розвитку сільських територій передбачає створення умов для забезпечення їх комплексного розвитку в інтересах суспільства, що здійснюється на основі нарощування людського і соціального капіталу та розвитку партнерства держави та бізнесу.
В межах проекту «Інформаційна спільнота - село Дубова», партнерство трактується ще ширше. Кожен громадянин, хто зацікавлений у розвитку сільських територій, може внести свій внесок в їх розвиток. Згаданий Проект, є складовою частиною «Програми кластерного розвитку територіальних одиниць та соціальних груп». В свою чергу, ця Програма, базується на концепції точкового розвитку пострадянських країн «знизу», шляхом самоорганізації осередків розвитку, які є складовими мережі розвитку вищого рівня, тобто інформаційних спільнот. Інформаційні спільноти виникають в межах територіальних одиниць та соціальних груп з метою вирішення існуючих системних проблем суспільства. У тому числі, для розвитку низових ланок місцевого самоврядування – комітетів самоврядування різних рівнів.
До найважливіших системних проблем, що гальмують розвиток сільських територій, слід віднести три блоки проблем.
По-перше, це економічні проблеми. Зокрема, це переважно монофункціональність аграрного сектора, застарілі методи господарювання на селі, нарощування структурних диспропорцій сільськогосподарського виробництва, низький рівень матеріально-технічної бази;
По-друге, це соціальні проблеми. Погіршення демографічної ситуації в сільській місцевості та вимирання сіл, низький рівень якості життя сільського населення, високий рівень безробіття, значна трудова міграція сільського населення, занепад соціальної інфраструктури;
По-третє, це екологічні проблеми. Погіршення екологічної ситуації, деградація ґрунтів, поширення ерозійних процесів.
Ресурси інформаційної спільноти села обмежені. Їх недостатньо для вирішення усіх проблем села, тим паче, у найблихчій перспективі. Але покрокове, точкове вірішення проблем села, тобто по окремим їх складовим, нарощування людського та соціального капіталу села, налагодження партнерства заради розвитку села – це реальний внесок в розбудову села, який може зробити інформаційна спільнота.
Вузлові точки розвитку села пов’язані з використанням інноваційних технологій в освіті та місцевому самоврядуванні.
У сфері освіти, варто звернути увагу на універсальний метод навчання дорослих та дітей – це метод проектів. Метод проектів, вперше, як освітня технологія, виник в 20 – их роках ХХ ст. в США. Його називали методом проблем. Цей метод характеризувався роботою учнів за спільно складеним планом. Суть методу проектів полягає в тому, щоб стимулювати інтерес суб’єкта навчання до визначеня певних проблем і через проектну діяльність, яка передбачає рішення однієї або цілого ряду проблем, показати практичне застосування отриманих знань. Проектна діяльність забезпечує залучення зовнішнів ресурсів, нарощування людського та соціального капіталу села та інше.
У сфері місцевого самоврядування, цей же метод, можна використати для навчання, підвищення кваліфікації, перекваліфікації та впровадження безперервної освіти дорослих громадян. Це створить умови для розвитку низових ланок місцевого самоврядування - комітетів самоврядування, діючих в межах територіальних одиниць села. Наприклад, в межах одноманлатних виборчих округів по вибору депутатів. По суті, комітети самоврядування – це об’єднання виборців, які спроможні, на свому рівні, контролювати владу та допомагати ій вирішувати проблеми села.
Як відомо, влада – це специфічний інструмент управління, який використовується для досягнення суспільних цілей. На рівні одномандатних територіальних виборчих округів (ТВО) головна мета виборців - це обрання достойних депутатів, які спроможні розвивати село, шляхом ефективного управління та мобілізації його ресурсів на подолання існуючих проблем. Найцінніший ресурс розвитку – це люди. Залучення односельців у процеси розвитку села доцільно проводити під гаслом: «Не згоден – заперечуй, заперечуєш – пропонуй, пропонуєш – роби». Іншими словами, неконструктивно тільки критикувати владу, треба і самим робити внески в досягнення спільної мети – покращення якості життя в селі.
Великий потенціал для розвитку села, який задіяний ще не повністю, має Дубівський НВК І-ІІІ ступенів. Тим більше, що два представники цього освітнього закладу обрані своїми виборцями депутатами сільради (одноманлатні виборчі округи №5 та №11). Кожен депутат сільради є представником близько 40 виборців, які делегували йому владні повноваження. На місцевих виборах 2015 року у сільську раду села Дубова обрано 12 депутатів. Кожен депутат сільради має працювати з своїми виборцями. Ніщо на завадить депутатам, в межах свого виборчого округу, разом з своїми виборцями, створити осередок інформаційної спільноти села – відповідний комітет самоврядування. Методичну та інформаційну підтримку діяльності осередків інформаційної спільноти села, створених депутатами у своїх виборчих округах, може здійснювати центр проектної освіти та розвитку. Доцільно цей центр створити на базі Дубівської сільради та Дубівського НВК, а головним завданням визначити впровадження проектного методу вирішення існуючих проблем села.
Проектний метод, інакше - метод проблем, базується на вивчені проблем, інвентарізації наявних ресурсів, необхідних для вирішення проблем, мобілізації внутрішніх ресурсів, залучення зовнішніх ресурсів та інших діях.
Найменший осередок інформаційної спіоьноти – це ініціативна трійка, а сама інформаційна спільнота села – це мережа ініціативних груп: трійок, пятірок, десяток, які переймаються розвитком села та вірішенням його проблем.
На базі НВК Дубівсський, на початковому етапі розвитку інформаційної спільноти можна створити мінімум два осередки розвитку села, кожен з яких може бути очолений своїм депутатом – це осередки розвитку в межах одноманлатних виборчих округів №5 та №11. До цих осередків депутатам – освітянам не складно залучити своїх виборців, які в той же час є батьками дітей – учнів НВК Дубівський. Крім того, ще кілька осередків можна створити на базі батьківського комітету та гуртків відкритих при НВК.
Учбовий процес та процес розвитку села можна взаємно інтегрувати, що буде на користь і учням, і закладу освіти, і селу. Проектна освіта дітей – це добре доповнення традиційної освіти, розширення кругозору учнів, підвищення іх спроможності застосовувати набуті знання на практиці. Проектна освіта батьків, створення осередку розвитку села на базі батьківського комітету НВК – це теж внесок в розбудову села. Освіта селянських дітей не закінчуеться середньою школою. Але в середній школі закладається конкурентоспроможність дітей на ринку освіти, їх здатність продовжувати освіту на більш високому рівні, у тому числі у ВНЗ.
Невід’ємною складовою проектів розвитку села є поліпшення матеріально-технічної бази НВК Дубівський, створення партнерських програм та спільні проекти з закладами вищої освіти.
Плани сільської влади, озвучені сільським головою - «зробити із Дубової маленьке туристичне село», теж можуть підштовхнути розвиток села. Але впровадження цих планів в життя потребує підтримки і громади, і районної (обласної) влади, і бізнесу. Тим паче, що туризм – це не тільки відпочинок. Існує й культурно-пізнавальний, й релігійний, й діловий туризм, й освітній туризм.
Інформаційна спільнота села Дубова, має розвивати осередки усіх видів туризму, разом з відповідними партнерами, зацікавленими у розвитку того чи іншого напряму.
Від намірів до дій – «дистанція величезного розміру», але треба наважитись і зробити перший крок на шляху до створення інформаційної спільноти села. Цей крок – самоорганізація ініціативної трійки, а згодом мережі розвитку села. Що чекає село у майбутньому – деградація чи розвиток? Відповідь на це питання багато в чому залежить від соціального середовища села, від налагодження партнерства в межах різноманітних проектів розвитку сільських територій. Приєднуйтесь до обговорення цієї теми, заперечуйте, пропонуйте свої ідеї, робіть свої внески в краще майбутнє.
Немає коментарів:
Дописати коментар