Кооперативний центр розвитку домогосподарств

   

RUS   
    Селянські домогосподарства в Україні нині виробляють більше рослинницької продукції, ніж усі організовані сільськогосподарські підприємства разом. Проте вирощування будь-якої рослинницької продукції не для власних потреб зумовлює необхідність або ж її реалізації як сировини, або ж переробки з метою її реалізації як готової продукції, тобто перед особистим селянським господарством (ОСГ) постає проблема пошуку шляхів збуту вирощеної продукції.
    Рослинницька продукція селянських домогосподарств самостійно розподіляється ними за видами її використання та каналами реалізації. Одна з них використовується для власних потреб самих господарств, зокрема на власне споживання та на виробничі потреби (корм для худоби, насіння). Інша ж частина продукції вирощується з метою її реалізації. Сьогодні основними каналами реалізації продукції рослинництва для господарств населення є продовольчий ринок та різноманітні заготівельні організації.
    Вирощена рослинницька продукція (хліб, олія, тощо) лише тоді стає справжнім товаром, якщо вона реалізується не заготівельними організаціям та не як сировина (зерно, насіння соняшника та інше) переробному підприємству, а продається як повноцінна готова продукція, тобто продукт харчування чи готовий для використання товар кінцевому споживачеві.
    Зокрема, порівняння розмірів доходів від реалізації селянським домогосподарством І.П. Федорченка, с. Степківка Уманського району, наведене в дослідженні О. Я. Ярошевича, свідчить, що у випадку продажу не сировини (насіння соняшника), а продукції її переробки (олії та шроту), домогосподарство І.П. Федорченка отримало виручку в розмірі на 40% більшу та, крім того, розмір прибутку від реалізації продукції переробки насіння соняшника майже вдвічі вищий.
    Схожа ситуація і з реалізацією капусти, яку в 2009 році зазначене ОСГ вирощувало з метою її реалізації. Зокрема, розмір виручки від реалізації на роздрібному продовольчому ринку міста Умань капусти квашеної, в розрахунку на 1 га посівів цієї культури, майже на 70 % більший, ніж виручка від реалізації свіжої капусти. При цьому, прибуток від її продажу на 130 відсотків вище.
    Для забезпечення нормального розвитку приватним господарствам населення необхідно не лише організовувати точки збуту та шукати канали й ринки реалізації виробленої продукції, але й також переробляти рослинницьку сировину власного виробництва з метою підвищення розмірів як доходів, так і прибутків від їх реалізації.
    В умовах посилення конкуренції з боку, як вітчизняних великих постачальників сільськогосподарської продукції, так і зарубіжних сільськогосподарських товаровиробників, процес кооперації селянських домогосподарств - виробників сільськогосподарської продукції, повинен набути характеру системних відносин, а не окремих спроб об’єднання селянських домогосподарств.
    Це дозволить підвищити рівень продуктивності праці за рахунок придбання техніки та інших засобів виробництва для спільного користування. Адже, ОСГ, як складова агропромислового комплексу, мають найнижчу фондозабезпеченість, що складає менше 2 % основних виробничих фондів сільськогосподарської галузі.
    Спільне ж продуктивне використання техніки, складських приміщень, спільна переробка і збут сільськогосподарської продукції забезпечують більш ефективне ведення господарства та підвищують рівень їх прибутковості. Крім того, кооперація селянських домогосподарств не тільки забезпечить можливість організації спільної переробки та реалізації сільськогосподарської продукції, але й з часом дозволить їм створити єдину, в межах території окремого села чи кількох сіл, маркетингову, агрономічну служби та службу матеріально-технічного забезпечення їх виробничої діяльності.
    Що заважає розвитку кооперації на рівні домогосподарств?
Відповідь на це питання можна знайти, звернувшись до статистичних даних.
За даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств, у IІ кварталі 2014 року, розмір середньомісячних сукупних ресурсів одного домогосподарства Черкаської області становив 3843 грн. (по Україні – 4412 грн.). Еквівалентні сукупні ресурси одного члена домогосподарства становили 1961 грн. (по Україні – 2105 грн.).
    У Черкаській області грошові доходи становили в середньому по області 3375 грн. (по Україні – 4103 грн.) на місяць у розрахунку на одне домогосподарство.
    Середньомісячні еквівалентні грошові доходи одного члена домогосподарства склали по області 1722 грн. (по Україні – 1954 грн.). Питома вага грошових доходів у сукупних ресурсах домогосподарств області становила 87,8% (по Україні – 92,8%).
    Зважаючи на дані про доходи селян, відповідь на питання поставлене вище лежить на поверхні. При доходах на рівні 1700 грн., що наближені до прожикового мінімуму - 1 176 грн., можливості селян виділити кошти для забезпечення розвитку своїх домогосподарств значно обмежені.
    Замкнуте коло проблем виживання селян має два взаємовиключні чинники. З одного боку, без розвитку кооперації у селян нема майбутнього. З іншого боку, витрати на фінансове, організаційне та інше забезпечення, яке пов’язане з придбанням, утриманням та використанням спільного майна – це непосильний тягар для селян.
    Щоб розірвати згадане коло проблем, стримуючих розвиток конкретного домогосподарства, «Програма кластерного розвитку територіальних одиниць та соціальних груп», пропонує нестандартні підходи до розвитку домогосподарств міста та села - це їх спільний розвиток на основі взаємовигідного партнерства. При цьому, витрати на цей спільний розвиток прив’язані до рівня доходів домогосподарств. На початковому етапі налагодження співпраці між домогосподарствами міста та села, витрати на забезпечення цієї співпраці, для кожного з домогосподарств-партнерів складають чисто символічну суму - 100 грн на місяць.
    Цієї суми достатньо, щоб започаткувати розробку та реалізацію проекту «Кооперативний центр розвитку домогосподарств», який є частиною згаданої вище Програми. В межах Програми, усі її проекти, поєднують можливості некомерційних та комерційних проектів розвитку, а також можливості фінансування цих проектів з різних джерел.
    На початкових, некомерціних етапах розробки та реалізації проекту «Кооперативний центр розвитку домогосподарств», створюється інформаційна спільнота розвитку домогосподарств. В цю інформаційну спільноту залучаються на волонтернських засадах представники міських та сільських домогосподарств. Організаційно, осередки інформаційної спільноти розвитку домогосподарств, створюються в структурі громадської організації, шляхом вступу до неї представників домогосподарств, які підтримують ідею спільного розвитку. Витрати домогосподарства на створення свого осередку інформаційної спільноти розвитку – це 1300 грн. на рік. (100 грн. вступний внесок, 100 грн. на місяць членські внески). Внески перераховуються на рахунок або банківську картку громадської організації.
    Що дає домогосподарству інформаційна спільнота розвитку?
Перед усім, це додаткові ресурси для розвитку. На роздрібних ринках продовольчих товарів і сільські, і міські домогосподарства втрачають частину своїх ресурсів, які переходять посередникам. Знизити ці втрати, можуть прямі зв’язки між сільськими та міськими домогосподарствами.
    Перші отримають нові ринки збуту, другі якісну продукцію за оптовими цінами, що нижче роздрібних. Транспортні витрати можна мінізувати за рахунок оптових поставок сільськогосподарської продукції по колективним замовленям міських домогосподарств. Це тільки один напрямок прямої співпраці міських та сільських домогосподарств.
    Інший напрямок – розвиток сільського (зеленого, аграрного) туризму: з міста у село, або освітнього, культурного туризму: з села у місто.
    Напрямків прямої співпраці домогосподарств міста та села безліч. Інформаційно-комунікативний майданчик для обговорення напрямів та умов співпраці по спільному розвитку домогосподарств міста та села тут. Приєднуйтесь.