RUS
Реалії сьогодення такі, що доходи 10 % найзаможніших верств населення України перевищують доходи такої ж кількості найбідніших приблизно в 12-15 разів. Поступово склалися ніби дві України - заможних і знедолених, багатих та бідних, процвітаючих і злиденних.
Одна з цілей іформаційних спільнот розвитку – це подолання бідності. Наприклад, шляхом впровадження багатоступеневої системи навчання та точкового розвитку «знизу», в межах окремих територіальних одиниць та соціальних груп. Точковий підхід до розвитку суспільства не виключає інші підходи, а лише доповнює їх. Він орієнтований на осіб, які не бажають пасивно чекати «світлого майбутнього», а готові наближати його уже зараз.
Інформаційніі спільноти – це відкриті мережі розвитку, осередками яких є соціальні групи різних рівнів та типів, що підримують спільну мету – модернізацію суспільства.
Слід зазначити, що соціальна група відрізняється від інших сукупностей людей, таких як: соціальне коло, натовп, публіка, аудиторія. Соціальні групи поділяються на номінальні та реальні. Номінальні групи – це сукупності, які виділяються за кількома ознаками, що має значення для цілей конкретного соціологічного дослідження (наприклад, групи за віком, статтю, місцем проживання, рівнем доходу або сукупністю кількох вимірюваних ознак).
RUS
Селянські домогосподарства в Україні нині виробляють більше рослинницької продукції, ніж усі організовані сільськогосподарські підприємства разом. Проте вирощування будь-якої рослинницької продукції не для власних потреб зумовлює необхідність або ж її реалізації як сировини, або ж переробки з метою її реалізації як готової продукції, тобто перед особистим селянським господарством (ОСГ) постає проблема пошуку шляхів збуту вирощеної продукції.
Рослинницька продукція селянських домогосподарств самостійно розподіляється ними за видами її використання та каналами реалізації. Одна з них використовується для власних потреб самих господарств, зокрема на власне споживання та на виробничі потреби (корм для худоби, насіння). Інша ж частина продукції вирощується з метою її реалізації. Сьогодні основними каналами реалізації продукції рослинництва для господарств населення є продовольчий ринок та різноманітні заготівельні організації.
Щороку з мапи України зникає близько 30 сіл, а загалом, за останні 10 років – понад 260 сіл.
Серед сільських поселень України майже 35% становлять малі села (84% з них — так звані «вимираючі» села), 25% — середні, 40% — великі села (у них зосереджено 80% сільського населення).
Складна економічна, соціальна і психологічна ситуація, яка сьогодні домінує на селі викликана цілою низкою факторів, це і загальний кризовий стан в економіці країни, і недоліки реформування аграрного сектору, і передача об’єктів соціальної сфери сільськогосподарських підприємств до державної та комунальної власності без належного фінансування їх утримання. Однак головною причиною занепаду села в Україні є відсутність достатньої кількості робочих місць, необхідних для забезпечення добробуту населення.
Щоб зазирнути у історичне минуле села, скористаємось інформацією, яка наведена у сайті «Педагогічне краєзнавство».
Село Дубова розташоване по обох берегах середньої течії річки Ятрані (притока Синюхи), на відстані 20 км від м. Умань. Перші згадки про село датовані 1515 роком, а в документальних джерелах воно згадується з 1730 року. Назва Дубова, асоціюється з масштабними насадженнями дубових лісів, або хоча б просік. Навіть місцева легенда вказує на те, що поблизу дубового лісу, перші поселенці заснували осаду і назвали її Дубова. Але дубів – дерев родини букових, у цьому краї дуже мало. Ще за часів володарювання Уманщиною (у 17 ст.) магнатом Калиновським, а з 1726 р. Потоцьким, лісові угіддя зазнали величезного нищення задля поташу, який так дорого купували у Західній Європі.
