RUS
Процеси централізації та децентралізації притаманні будь-якій державі. У тому числі, державам, створенимм на пострадянському просторі. Це нормальні процеси вдосконалення системи управління державою та підвищення її ефективності. В той же час, деякі експерти та політики вважають децентралізацію реальною загрозою цілісності їх країн. Але децентралізація та дезінтеграція (розпад) – це різні поняття. Децентралізація – всього лише інструмент підвищення эфективності управління країною, який дозволяє реалізувати стратегію найменших політичних втрат.
Ця стратегія передбачає передачу повноважень, необхідних для вирішення місцевих проблем на найнижчий рівень управління з тих, де ці проблеми можуть бути вирішені.
Криза сучасного суспільства, як українського, так і російського, багато в чому обумовлена кризою управління. Управління у сучасному соціумі носить комплексний та вкрай ускладнений характер. Не ефективне управління країною призводить до надмірного розшарування суспільства на бідних та багатих, а це є небезпечною тенденцією, яка підтверджується світовою практикою. Ця практика доводить, що небезпека соціальних вибухів зростає, якщо розрив між доходами багатих та бідних перевищує 10 разів, а частка населення, яка має низькі доходи, нижче прожиткового мінімуму, перевищує 8%.
Процеси централізації та децентралізації притаманні будь-якій державі. У тому числі, державам, створенимм на пострадянському просторі. Це нормальні процеси вдосконалення системи управління державою та підвищення її ефективності. В той же час, деякі експерти та політики вважають децентралізацію реальною загрозою цілісності їх країн. Але децентралізація та дезінтеграція (розпад) – це різні поняття. Децентралізація – всього лише інструмент підвищення эфективності управління країною, який дозволяє реалізувати стратегію найменших політичних втрат.
Ця стратегія передбачає передачу повноважень, необхідних для вирішення місцевих проблем на найнижчий рівень управління з тих, де ці проблеми можуть бути вирішені.
Криза сучасного суспільства, як українського, так і російського, багато в чому обумовлена кризою управління. Управління у сучасному соціумі носить комплексний та вкрай ускладнений характер. Не ефективне управління країною призводить до надмірного розшарування суспільства на бідних та багатих, а це є небезпечною тенденцією, яка підтверджується світовою практикою. Ця практика доводить, що небезпека соціальних вибухів зростає, якщо розрив між доходами багатих та бідних перевищує 10 разів, а частка населення, яка має низькі доходи, нижче прожиткового мінімуму, перевищує 8%.



